небесний

-а, -е.

1) Прикм. до небо 1). || Стос. до неба (у 1 знач.). || Який міститься в міжзоряному і міжпланетному просторі або пов'язаний з ними.

••

Небе́сна меха́ніка — розділ астрономії, що вивчає рух небесних тіл під дією гравітаційного поля, а також опору середовища, реактивних та інших сил.

Небе́сна сфе́ра — уявна сфера довільного радіуса з центром у будь-якій точці простору.

2) Який, за релігійними уявленнями, перебуває на небі, з'являється з неба як місце перебування богів.

••

Цари́ця небе́сна — Богородиця.

Ца́рство (ца́рствіє) [йому́, їй, їм і т. ін.] небе́сне — побажання померлому загробного життя в раю.

3) Який вивчається чи застосовується в астрономії; астрономічний.

4) Кольору неба; блакитний, голубий.

5) Чудовий, чарівний, незвичайний. || Високий, чистий; прот. низький, земний.